*Автор — Валерій Болтушкін, ***ліквідатор аварії на ЧАЕС, диспетчер Чорнобильського спеціального району електромереж (спецРЕМ) у 1987—1988 роках
<aside> 💬 На момент публікації мені 73 роки. Впродовж 1987—1988 років я брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС вахтовим методом у якості диспетчера Чорнобильського спецРЕМ. Об'їздив із своєю оперативною бригадою всю територію 30-кілометрової зони та колишнього Чорнобильського району. За цей час дуже багато бачив і чув. У мене склалося своє бачення і причин катастрофи, і ліквідації її наслідків. Сьогодні я викладаю їх у своєму дописі, який назвав «Апокриф від ліквідатора».
Ліквідаторами називали тих, хто справді брав участь у ліквідації аварії (а не просто отримав посвідчення учасника). Ми були кастою «недоторканих» — нас обходили стороною, буквально боялись доторкнутися, вважали тимчасово живими. А те, що ми могли або й не могли розповісти, зазвичай відрізнялось від офіційних версій подій.
</aside>
🔎 Клікніть на зображення, щоб збільшити
Я є ліквідатором I категорії, інвалідом I групи, пережив 3 інсульти та інфаркт, 2 реанімації. Крім вікових хвороб, маю певні труднощі з пересуванням. Більшу частину пенсії витрачаю на найнеобхідніші ліки. Але головне — маю великі проблеми не тільки зі слухом, але й з тим, щоб розбірати те, що почую. Тому найкраще спілкуватися зі мною електронною поштою.
Якщо виникне бажання підтримати мене і мою роботу — буду дуже вдячний: картка Приватбанку 5168757399957325.
<aside> 💬 Після виходу американського серіалу «Чорнобиль» з'явилися численні коментарі: мовляв, все було не так, факти перекручені, дії персоналу були адекватними й професійними, партійні (КПРС, КПУ та КДБ) та радянські керівники були дуже відповідальними…
У фільму «іноземний» погляд на події на ЧАЕС та навкруги неї. Згоден.
Але! Зараз вже анонсовані зйомки серіалу про Чорнобильську катастрофу НТВ у Білорусі. Чи треба роз'яснювати ідеологію та позицію цього майбутнього фільму, знаючи хазяїв і НТВ, і Білорусі та тих, хто стоїть за ними? Мають вони на це юридичне (не моральне!) право? Безумовно! А що ж заважало (і заважає до цього часу!) зняти наш, УКРАЇНСЬКИЙ варіант?
Я плекаю надію, що зможу донести хоча б МОЮ правду людям.
</aside>
<aside> <img src="https://s3-us-west-2.amazonaws.com/secure.notion-static.com/4190260a-88df-470b-a4d8-9f755b58c17e/Facebook-logo-blue-circle-large-transparent-png.png" alt="https://s3-us-west-2.amazonaws.com/secure.notion-static.com/4190260a-88df-470b-a4d8-9f755b58c17e/Facebook-logo-blue-circle-large-transparent-png.png" width="40px" /> Поділитись на Facebook
</aside>
<aside> <img src="https://s3-us-west-2.amazonaws.com/secure.notion-static.com/7d960949-1614-4206-b847-f4d6258e3473/twitter.png" alt="https://s3-us-west-2.amazonaws.com/secure.notion-static.com/7d960949-1614-4206-b847-f4d6258e3473/twitter.png" width="40px" /> Поширити у Twitter
</aside>
Я у той час працював диспетчером Житомирського РЕМ. Розміщувалась диспетчерська РЕМ у одній залі із диспетчерською Житомирського Східного підприємства електромереж (ЖСПЕМ).
В мою нічну зміну о 01:24 у обласного диспетчера пройшов якийсь сигнал: наша область автоматично відключилась від ЧАЕС і переключилась на резервне живлення. Був зроблений відповідний запис у відповідному журналі. І все.
Правда, наступного дня я із дружиною та сином на велосипедах поїхали за 18 км до лісу попід селом Колодязьки збирати первоцвіт для лікування хвороби горла сина. На зворотньому шляху нас наздогнала хмара із Києва. Дружині стало погано. Ми ледь-ледь доїхали додому. І через пару днів ми вже перевіряли справність дозиметрів на цих квітках.
А 30 квітня, знову у мою нічну зміну, я отримав завдання зробити заміри радіоактивного забруднення території ЖСПЕМ. І тут почалося.
Знайшли й привезли начальника Громадянської оборони (ГО) обласного підприємства. Він видав мені дозиметр. Ми разом із обласним диспетчером його розпакували й включили. А він — ані мур-мур. Всю ніч обдзвонювали все керівництво та всіх спеціалістів, які могли щось знати про роботу з дозиметрами. Марно. І тільки вранці знайшовся один працівник ЖСПЕМ, який колись служив у хімвійськах. Привезли до нас. І він сказав ключові слова: «А БАТАРЕЙКА ДЕ?»
І тоді вже знову привезли начальника ГО, який видав нам батарейку «Крона». Ми її вставили — і дозиметр запрацював! Ми встигли вранці передати показники у Київ. Всі, кого ми всю ніч обдзвонювали й підіймали, мали вищу освіту. А кваліфікацію — НУЛЬОВУ! (І ми з обласним диспетчером теж!)
Начальник Оперативно-диспетчерської служби (ОДС) нашого ЖСПЕМ Фішбейн Михайло Григорович (світла йому пам'ять і пухом земля) мав неабиякий авторитет не тільки у Київенерго, а й у Міненерго України. Життєвим кредо в нього було — знати все й краще за всіх.
Тому вже наступного дня ми (диспетчери) вже знали масштаб катастрофи і руйнувань на ЧАЕС, хоча що робити з цим — не розуміли.
Вже за кілька днів підприємства Міненерго зобов'язали посилати спеціалістів у чорнобильську зону на 10 днів. Відбір кадрів на місцях був досить дивним, і лише з часом ми зрозуміли: посилають самих непотрібних. Бо думали, шо посилають на смерть.
